Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року Справа № 910/13891/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Гончарука П.А., Чернова Є.В.,розглянувши матеріали касаційних скаргГенеральної прокуратури України та Міністерства оборони Українина постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2015у справі господарського судуміста Києваза позовомЗаступника Генеральної прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони Українидо третя особаДержавного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" Державне підприємство "Конструкторське бюро "Артилерійське озброєння"прозобов"язання вчинити дії та стягнення коштів в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Ковальчук І.В., Яговдік С.М.,

відповідача:Халік М.О.,

3-ої особи: не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року Заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" про зобов"язання Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" поставити Міністерству оборони України 40 одиниць продукції спеціального призначення на суму 13644953,60 грн. і представити звіт про цільове використання коштів; стягнення надмірно сплаченого авансу в розмірі 3411016,48 грн., 1187110,96 грн. пені та 2142257,71 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов"язань за державним контрактом №247/1/14/14 від 15.09.2014 року щодо поставки продукції у строки визначені умовами контракту.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.09.2015 року (суддя Пасько М.В.) позов задоволено частково. Відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині виконання умов контракту та в частині повернення надмірно сплаченого авансу. Стягнуто з Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" на користь Міністерства оборони України 955146,75 грн. штрафу та 2374221,92 грн. пені. Здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 року (колегія суддів у складі: Верховця А.А. - головуючого, суддів: Тищенко А.І., Чорногуза М.Г.) рішення місцевого господарського суду від 30.09.2015 року змінено. Позов задоволено частково. Відмовлено у задоволенні позову в частині виконання умов контракту та в частині повернення надмірно сплаченого авансу. Стягнуто з Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" на користь Міністерства оборони України 95514,68 грн. штрафу та 237 422,19 грн. пені. Стягнуто з Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" в дохід Державного бюджету України 66587,37 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Генеральна прокуратура України та Міністерство оборони України подали касаційні скарги, в яких просять постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про повернення надмірно сплаченого авансу у розмірі 3411016,48 грн. скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

В обґрунтування своїх вимог скаржники посилаються на неправильне застосування судами норма матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм процесуального права вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 15.09.2014 року між Міністерством оборони України (замовник) та Державним підприємством "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" (виконавець) було укладено державний контракт №247/1/14/14, відповідно до умов якого виконавець зобов"язується поставити замовнику продукцію, а замовник - прийняти та оплатити її вартість.

Умовами контракту визначено вартість продукції - 17055970,08 грн. та строки поставки - до 15.12.2014 року.

Додатковою угодою №1 до договору від 15.12.2014 року змінено строки поставки продукції за контрактом та погоджено строк поставки - до 20.02.2015 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов контракту замовник перерахував виконавцю попередню оплату у розмірі 17055970,08 грн., що становить повну вартість продукції. Водночас, виконавець у визначений контрактом строк не здійснив поставку продукції, чим порушив умови договору.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов"язань за договором стало підставою для подання даного позову про зобов"язання виконавця виконати умови контракту - поставити продукцію, стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання та повернення надлишково сплаченого авансу.

Відповідно до ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема стягнення неустойки, відшкодування збитків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 30.09.2015 року відповідачем було поставлено продукцію за контрактом, що підтверджується актами-приймання передачі і не заперечується сторонами.

Враховуючи вищевикладене, а саме неналежне виконання відповідачем умов договору, щодо поставки продукції у строки, визначені контрактом, приписи ст.ст. 525, 526, 530, 611 ЦК України та ст. 83 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій та про відмову у задоволенні позову в частині виконання умов контракту.

Що стосується позовних вимог про повернення надмірно сплаченого авансу, то колегія суддів виходить з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що перераховані позивачем за контрактом відповідачу кошти, як попередня оплата за контрактом, у розмірі погодженої вартості продукції на суму 17055970,08 грн., були витрачені відповідачем за цільовим призначення повністю, як-то виготовлення та тестування продукції за контрактом, що підтверджується платіжними дорученнями.

Отже, суди попередніх інстанцій, встановивши, що відповідачем повністю були освоєні кошти перераховані позивачем, дійшли вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про повернення надмірно сплаченого авансу.

Відповідно до приписів ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо доводів скаржників, що сума, яку він просить стягнути, як надмірно сплачений аванс, є саме різницею з ПДВ, то колегією суддів вони відхиляються з огляду на те, що це не було підставою для подання позовних вимог про повернення надмірно сплаченого авансу і позивачем в першій інстанції цього не заявлялось, відповідно не були предметом розгляду та дослідження судами попередніх інстанцій, а тому не можуть бути взяті до уваги, враховані та дослідженні судом касаційної інстанції виходячи із повноважень суду, передбачених ст. 1117 ГПК України.

На підставі викладеного, оскаржувана постанова є повною, законною та обґрунтованою, прийнятою при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для її зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Генеральної прокуратури України та Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 року у справі №910/13891/15 залишити без змін.

Головуючий М.М.Черкащенко

Судді П.А.Гончарук

Є.В.Чернов